Досліджено взаємодію семантики, прагматики та синтаксису легальних дефініцій для досягнення комунікативного наміру законодавця. Встановлено специфіку легальних дефініцій (нормативність, відкритість, тимчасовість, неповнота, особливість їх мовленнєвого акту - конвенційність і перформативність). Проведено спеціальну класифікацію легальних дефініцій, яка поділяє їх на реальні та термінологічні, інтенсіональні й екстенсіональні, метамовні та копулятивні, технічні. Визначено їх основні логіко-мовленнєві функції у законодавчому дискурсі, особливості синтаксичної організації, актуального членування та семантичних зв'язків. Виявлено три функціональні типи легальних дефініцій у разі входження загальномовного слова або терміна іншої галузі в законодавчий дискурс (реєструвальні, уточнювальні та перекваліфікаційні).

  Завантажити