Проаналізовано духовно-практичний аспект духовності як сутнісної характеристики буття людини. Виявлено роль наслідувального характеру символічної дії у трансформації тілесності та конституюванні символу як одиниці духовності. З використанням даного підходу обгрунтовано онтологічні засади духовності, що є основою єдності рівнів антропо-буття. Визначено антропологічні чинники трансформації тілесності, проаналізовано особливості духовно-практичного синтезу та структуру символу як одиниці духовності. Наведено класифікацію духовних практик з урахуванням критерію розгорнутості або латентності трансформації тілесності та розгортання її змісту. Визначено базові положення філософії духовності Г. Сковороди та П. Юркевича.

  Завантажити