Встановлено, що довготривала регулярна терапія аторвастатином у середніх дозах позитивно позначається на клінічних проявах, функціональних показниках і тривалості життя пацієнтів, хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС). Доведено, що частота кінцевих точок у групах пацієнтів з і без втручань на коронарних судинах виявляється статистично недостовірною та не залежить від типу дисліпідемії. Встановлено, що за початково різного клінічного та функціонального стану хворих на ІХС у двох досліджуваних групах і швидшого покращання даного стану після оперативних втручань на коронарних судинах відмінності у висхідних рівнях і подальших змінах ліпідного спектру на етапах регулярної терапії аторвастатином виявляються статистично незначними. Зазначено, що гіполіпідемічний ефект відбувається раніше та виявляється сильніше в пацієнтів з 2А типом дисліпідемії проти типу 2В дисліпідемії. Визначено, що протизапальний ефект довготривалої терапії аторвастатином у середніх дозах у довгостроковій терапії ІХС у пацієнтів з і без втручань на коронарних судинах не залежить від типу дисліпідемії, однаково нормалізуючи рівні С-реактивного білка (СРБ) та лейкоцитів крові до кінця спостереження. Зазначено, що довготривала стабільна терапія аторвастатином у середніх дозах у пацієнтів, хворих на ІХС, повинна проводитись з початку діагностики захворювння незалежно від типу дисліпідемії й ухвалення рішення щодо оперативних втручань на коронарних судинах; медикаментозні методи лікування та процедури реваскуляризації міокарда повинні не протиставлятися, а доповнювати один одного.

  Завантажити

Розкрито природу та механізми самореалізації особистості як унікальної цілісності, що виступає одночасно суб'єктом і власного творення, і трансформації соціального й освітнього середовища. Визначено сутність, особливості, механізми самореалізації особистості в контексті становлення "суспільства освіти". Встановлено парадигмальні філософсько-освітні засади, а також обгрунтовано сутність взаємодії соціальних і освітніх складових досліджуваного процесу, основу якої складає зростання значущості освітніх механізмів самореалізації у процесі формування "суспільства освіти" й ускладнення соціального змісту визначення смисложиттєвих пріоритетів особистості у контексті становлення проективно-моделювальних функцій освітньої сфери. Уточнено та систематизовано практичні напрями реформування освітнього простору в Україні.

  Завантажити