Досліджено паралелі художнього розвитку музичного театру Китаю та Європи з акцентуванням уваги на архетипах трікстера у вираженні жіночих позитивних персонажів і випередженні китайським театром втілення романтичних колізій європейської опери у мистецтві Середньовіччя як "китайського Ренесансу" - заради органіки виконавської концепції відповідних партій у вокалістів Китаю та Європи. Уперше обгрунтовано ідею "передромантизму" в китайському мистецтві, що традиційно роглядається з позицій "непроникного раціоналізму". Виявлено домінування "передкласицистських" типових установок у художній класиці Китаю епохи Середньовіччя. Виділено "вічні" образи жінок-героїнь, що жертвують собою заради ствердження високого Кохання, проведено їх дослідження у контексті прояву паралелей китайський Схід - європейський Захід. Уперше обгрунтовано ідею архетипового навантаження - міфологему трікстера - у сюжетах-образах про Кохання-жертву. Досліджено смислові паралелі китайської та європейської опери. Виявлено, що музичне мистецтво Сходу випереджає західне щодо розгляду теми романтичного жертовного кохання. Уперше у даному аспекті проаналізовано опери європейських композиторів - Верді, Чайковського, Дебюссі, Пуччіні, а також зразки китайського оперного мистецтва. Вперше досліджено вокальну риторику європейської та китайської опер у втіленні позитивного характеру, героїчні риси якого "пророщені" культурною архаїкою трікстерства.

  Завантажити