Із використанням сучасної літературознавчої методології вперше проведено інтегральний аналіз наративної та жанрової специфіки української, польської, російської прози першої половини XIX ст. на прикладі вивчення творів Г. Квітки-Основ'яненка, П. Куліша, М. Вовчка, Є. Гребінки, Т. Шевченка, М. Костомарова, Ю.-І. Крашевського, М. Чайковського, Ю. Коженьовського, М. Грабовського, З. Фіша, Т.-Т. Єжа, О. Пушкіна, М. Лермонтова, М. Гоголя, О. Бестужева-Марлінського, А. Погорєльського, В. Наріжного, О. Сомова, Ф. Булгаріна. Вперше в українському літературознавстві розроблено концепцію системного осмислення загальних закономірностей розвитку прозових творів даного періоду, досліджено особливості наративних домінант (особливу увагу приділено взаємозв'язку автор - оповідач - читач), сюжетно-композиційної парадигматики, типології конфліктів та образної сфери, ключових параметрів жанротворчого коду, характерні для різних етапів досліджуваного періоду розвитку літературного процесу. Обгрунтовано порівняльно-типологічну модифікацію літературного пограниччя, розглянуто визначальні фактори формування прози - використання фантастичного компоненту та міфологічних сюжетних архетипів, звернення до зображень подій з національної історії. Уперше систематизовано й узагальнено жанрово-стильові ознаки формування та функціонування "української школи" у польській і російській літературі.

  Завантажити