На матеріалі новелістики М. Коцюбинського, О. Кобилянської та В. Винниченка проаналізовано феномен кольору в українській літературі кінця XIX - початку XX ст. Досліджено семантику, смисло- та формотворчі функції колоративів в окремих творах і на рівні модерної поетики у цілому. Із використанням досягнень психології кольору виявлено психосемантичне багатство колористичного дискурсу модерної прози. На підставі мікроаналізу показано високу продуктивність експлікації архетипних і конвенційних значень барви для розкриття особливостей психологізму творів і проникнення в складний внутрішній світ митця. Зазначено, що актуалізація колористики увиразнює розуміння синтетичної природи модерної літератури, можливості кольору у створенні високохудожніх синкретичних вербальних полотен.

  Завантажити