Розроблено теоретичні засади та практичні рекомендації щодо покращання процесу управління використанням інтелектуальних ресурсів соціально-економічних систем (СЕС) як основи їх інноваційного розвитку. З'ясовано причини незадовільного стану та результатів використання інтелектуальних ресурсів українським суспільством. Визначено ключові інтелектуальні характеристики людських ресурсів СЕС, уточнено понятійний апарат дослідження, висвітлено генезис стилів керівництва, запропоновано нову управлінську парадигму. Досліджено актуальні проблеми трансформації інтелектуальних ресурсів в інтелектуально-інноваційний розвиток СЕС. Вивчено закономірності та наслідки впливу явищ інтелектуальної стратифікації й інтелектуальної мобільності на ефективність інтелектуально-ресурсного потенціалу у транзитних соціумах, визначено шляхи й умови його інтеграції для досягнення суспільного добробуту як однієї з цілей інноваційного розвитку. Описано процес поетапного трансформування інтелекту особи (групи осіб) у соціальні і/або економічні результати, проаналізовано особливості та шляхи використання інтелектуальних ресурсів для забезпечення інноваційного розвитку. Запропоновано інноваційні технології ефективного управління цими ресурсами з урахуванням їх інтеграції та мотивації керівниками. Доведено, що вимоги щодо виконання керівниками функцій управління залишаються незмінними за радикальних змін цілей і цінностей інтелектуалізованого суспільтва, що вимагає пріоритетної орієнтації на особисту інноваційну та креативну поведінку. Запропоновано оригінальну модель стилів керівництва та модель інтелектуального керівника. Розроблено тестові методи й інструменти діагностування здатності особи до належного виконання обов'язків сучасного керівника. Висвітлено позитивні здобутки щодо реалізації концепції використання інтелектуальних ресурсів у процесі управління науковими, виробничими, підприємницькими, громадськими СЕС.

  Завантажити