Досліджено судовий прецедент як філософсько-правову категорію, показано його рольове значення у системі джерел вітчизняного права у контексті онтологічних, гносеологічних, аксіологічних та антропологічних вимірів. Окреслено проблематику методологічних підходів у дослідженні питання про визнання судового прецеденту джерелом національного права. Розкрито основні методологічні та концептуальні підходи щодо розуміння категорії "джерело права". Визначено функціональну роль судового прецеденту у контексті формування сучасного права з позицій єдності аксіологічного та гносеологічного підходів. Сформульовано визначення та розкрито сутнісні характеристики судового прецеденту як явища сучасної української правової дійсності. Висвітлено гносеологічні засади судової правотворчості як способу конструювання правової реальності. Обгрунтовано необхідність становлення та розвитку судового прецеденту за умов реформування правової системи України з урахуванням інтеграційних процесів сучасності.

  Завантажити