Визначено теоретичне узагальнення та нове вирішення науково-практичної проблеми дисциркуляторної енцефалопатії, а саме уточнено патогенез формування хронічних порушень мозкового кровообігу на підставі вивчення початкових гормональних, нейромедіаторних, елементних змін і удосконалено методи її діагностики. Обстежено 409 хворих на дисцикуляторну енцефалопатію, зокрема, 149 - з дисциркуляторною енцефалопатією, обумовленою гіпертонічною хворобою (ГХ), 153 - дисциркуляторною енцефалопатією, обумовленою атеросклерозом, та 107 - дисциркуляторною енцефалопатією, обумовленою поєднанням ГХ і атеросклерозом. Встановлено закономірності формування початкових гормональних порушень у патогенезі дисциркуляторної енцефалопатії, в залежності від півкульних взаємодій, тяжкості ГХ і атеросклерозу у вигляді посилення адренокортикотропної функції гіпофізу, порушення гіпофізарно-щитоподібного взаємовідношення, зниження андрогенної функції, посилення соматотропної й інсулярної активності, активації симпатичного відділу вегетативної нервової системи та серотонінергічної системи. Наведено характеристику стану елементного гомеостазу, що відображає зміни хімічних реакцій, які відбуваються у головному мозку та всьому організмі. Встановлено, що у хворих на дисцикуляторну енцефалопатію за наявності в них правопівкульної неврологічної симптоматики ендокринні порушення виражені яскравіше, ніж у хворих з лівопівкульною симптоматикою.

  Завантажити