Обгрунтовано шляхи удосконалення методики діагностики порушення перфузії міокарда після первинних коронарних втручань у хворих на гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST. Проаналізовано результати обстеження 154-х хворих з даною патологією. У 40,9 % з цих пацієнтів після первинного коронарного втручання зафіксовано порушення перфузії міокарда у зоні інфаркту, яке асоціюється з уповільненням епікардіального кровотоку, збільшенням частоти дистальної мікроемболізації, погіршенням поздовжньої функції міокарда лівого шлуночка та гіршими клінічними наслідками захворювання. Доведено, що оптимальна перфузія міокарда після первинних коронарних втручань сприяє збільшенню фракції викиду лівого шлуночка та зменшенню кінцево-діастолічного та кінцево-систолічного індексів лівого шлуночка, починаючи з 7 - 10-ї доби захворювання. Виявлено, що наявність ангіографічних ознак дистальної мікроемболізації після первинних коронарних втручань асоціюється з гіршими ангіографічними результатами втручань. Доведено, що спонтанна реканалізація інфаркт-залежної артерії є предиктором досягнення реперфузії міокарда. Зроблено висновок, що максимальне залишкове відхилення сегмента ST в одному відведенні через 30 хв після первинних коронарних втручань є неінвазивним маркером реперфузії міокарда у хворих на гострий інфракт міокрада з елевацією сегмента ST.

  Завантажити