Вперше на підставі аналізу технологій і методів політики більшовицької влади щодо селянства доведено факт геноциду українського народу Голодомором у 1932 - 1933 рр. на прикладі Поділля. Проаналізовано 24 види державних фінансових визискувань з селянства (зокрема, сільськогосподарський податок, самообкладання, індивідуальне оподаткування, державні позики), які значно перевищували матеріальні можливості селянських господарств. Встановлено, що фіскальна заборгованість селянства більшовицькій державі започаткувала масовий терор в українських селах у формі конфіскацій власності, продовольства, розкуркулення селянських господарств. Описано механізми розкуркулення та депортацій подільського селянства у ході примусової суцільної колективізації, що призвели до знищення найбільш продуктивних сил села. Розкрито роль даних механізмів як засобу придушення селянського опору політиці більшовиків. Проаналізовано методи хлібозаготівель, показано значення "буксирних" бригад, розглянуто їх склад і специфіку діяльності як виконавців політики влади з вилучення продовольства у селянства. Визначено загальну кількість населення кожного з 71-го районів подільського регіону на початок 1932 р. і у 1934 р., що дозволило уточнити статистику жертв Голодомору та його демографічні наслідки. Показано перманентність селянського опору більшовицькій владі протягом 1920 - 1930-х рр., обгрунтовано значення даного явища як підстави для розправи з селянством шляхом організації штучного голоду.

  Завантажити