Наведено результати порівняльно-історичного аналізу правового забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні. Доведено, що окремі реєстраційні заходи щодо нерухомого майна були впроваджені в Україні у добу Київської Русі, які у Литовсько-польський період і Гетьманщині не набули правовстановчого значення. Запропоновано визначення поняття реєстрації нерухомого майна як технічної, облікової процедури - складової реєстрації прав на нерухоме майно. З урахуванням історичних закономірностей формування досліжуваного інституту обгрунтовано доцільність збереження окремих підсистем реєстрації прав на нерухоме майно, зокрема, щодо земельних ділянок, а також будівель, споруд і їх частин. Доведено необхідність відмови від окремої реєстрації правочинів щодо нерухомого майна. Проаналізовано ознаки реєстраційної системи (публічна достовірність, відкритість) та їх законодавче забезпечення на різних історичних етапах. Наведено пропозиції щодо удосконалення правового забезпечення процедури реєстрації нерухомого майна та прав на нього.

  Завантажити