Вивчено поетичний ідіостиль та власні назви як його потужного складника. Здійснено лінгвістичний аналіз оригінального поетичного ідіолекту Є. Маланюка, встановлено та систематизовано лексико-семантичні та функціонально-стилістичні особливості онімних домінант та відповідних периферійних зон у творчості поета. Поглиблено відомості про роль власних назв у поетичних текстах видатних українських письменників, розкрито роль онімікону в ідіолектному комплексі, зроблено висновки про необхідність урахування власних назв в процесі визначення ідіолектної специфіки. Зазначено, що матеріал дослідження ілюструє еволюційну динаміку авторської ономатворчості, встановлення глибинних психолігвістичних і культурологічних особливостей, відбитих у семантиці власних назв, що дає підстави для деталізації та доповнення певних теоретичних положень літературної та когнітивної ономастики та подальшого розвитку ономастичних досліджень.

  Завантажити