Проаналізовано феномен комунікативних невдач (КН) як складник непідготовленого живого мовлення, що спричинені насамперед саме спонтанністю останнього, а також КН обробленого автором запланованого художнього діалогу, де їм надано особливі функції. Вперше КН розглянуто в єдності з їх коригуванням і виявлено типи останнього (анте- або посткоригування), від яких залежить глибина порушення комунікації та подальший змістовий і структурний розвиток діалогу. Запропоновано типологію КН, яка враховує рекурентність/оказіональність КН, спричинених недостатньою мовною/комунікативною компетенцією партнерів по спілкуванню.

  Завантажити