Досліджено механізм інтертекстуальної іронії, яка виникає під час зіставлення двох різних за тональністю текстів, що містять спільний елемент, який функціонує як алюзія метатексту на прототекст. Зауважено, щоб зберегти в перекладі інтертекстуальну іронію, треба відтворити в цільовому тексті контраст між тональностями мета- та прототексту. Зазначено, що інтертекстуальна іронія створюється переважно посиланнями на прецедентні тексти культури. Показано, що під час інтерпретації та перекладу тексту з інтертекстуальною іронією доцільно застосовувати семіотичний підхід - тобто орієнтуватися на національно-культурні смисли інтертекстуальних посилань як знаків у контексті відповідної культури.

  Завантажити