Досліджено василіянську духовнопісенну спадщину кінця XIX - першої половини XX ст., її зв'язок із попереднім етапом розвитку українського духовного піснярства, характерні особливості та роль у національно-культурному житті українців Галичини. Проаналізовано джерела, в яких друкувалися духовні пісні та дотичні до них матеріали, висвітлено творчість найбільш відомих піснярів, охарактеризовано основні періоди розвитку нововасиліянського піснярства. Показано, що духовнопісенна творчість василіан і їх прибічників розвивалася у руслі їх релігійно-просвітницької діяльності та носить напівпрофесійний, а іноді й відверто аматорський характер. Демократична спрямованість духовного піснярства кінця XIX - першої половини XX ст. відображає загальні тенденції культурного розвитку галицького суспільства даного періоду.

  Завантажити