Досліджено структурно-діяльнісний підхід в соціології, який базується на синтезі теоретико-ігрового та неоінституційного підходів. Зазначено, що їх відображенням є методологічні принципи транзитологічної парадигми, в центрі якої знаходиться діяльнісний вимір процесу змін макрорівневих соціально-політичних інститутів, зокрема демократичного режиму. Доведено, що в концептуалізації процесу консолідації демократії найбільше значення здобули конкретні теорії, запропоновані соціологами Х. Лінцем, С. Валензуелою, А. Пшеворським, а також політологами Г.О'Доннеллом та Ф.Шміттером. В основу методології дослідження покладено загальнонаукові методи: історичний, системний, порівняльний. Визначено, що в емпіричному аналізі структурних факторів консолідації демократії в країнах Центрально-Східної Європи та Україні застосовано метод порівняльного аналізу. Метод базується на залученні результатів опитувань, проведених в рамках міжнародних порівняльних досліджень, а також даних державної статистики. Зазначено, що наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні завдання у галузі соціології, пов'язанного з розкриттям концептуальних засад соціологічного пояснення консолідації демократії як соціально-політичного процесу.

  Завантажити