Проаналізовано сучасні теоретичні підходи щодо дослідження проблеми дезадаптації, розкрито сутність даного поняття. Встановлено зв'язок глибинних детермінант дезадаптації з едіповим періодом розвитку психіки суб'єкта. Розкрито психофізіологічні особливості феномену дезадаптації, пов'язані зі станом динамічної невідповідності між живим організмом і зовнішнім середовищем, змінами форм поведінки, розвитком патологічних процесів у психіці суб'єкта. Встановлено взаємозв'язок дезадаптації особи з когітивним дисонансом, порушення якого проявляється у відчуттях дисгармонії, внутрішнього дискомфорту, неможливості адаптуватися до актуальної ситуації. Доведено, що дезадаптація особи проявляється у парадоксальних формах адапції - девіантній, кримінальній поведінці, алкоголізмі, наркоманії, комп'ютерній залежності, азартних іграх, участі у неформальних субкультурах, що не усвідомлюється суб'єктом. Досліджено взаємозв'язок дезадаптації з принципами реальності та задоволення. Розкрито роль інфантильних тенденцій психіки у виникненні психологічної дезадаптації, виявлено її взаємозв'язок з травматичними переживаннями дитинства. Обгрунтовано необхідність здійснення глибинної психокорекції детермінант дезадаптації особи, експериментально доведено ефективність використання методу АСПН, спрямованого на нівелювання деструктивних тенденцій, наведено рекомедації щодо його впровадження у систему підготовки майбутніх психологів-практиків.

  Завантажити