Наведено результати вивчення етіопатогенетичних чинників, факторів ризику та закономірностей розвитку дисгормональних розладів у жінок раннього репродуктивного віку шляхом поглибленого вивчення функціонального стану та взаємозв'язків гормональної, імунної систем та кількісного й якісного складу біотопів кишечника та піхви. Розроблено алгоритм-схему індивідуального підходу до корекції порушень менструальної функції. Встановлено, що у жінок з дисгормональними розладами спостерігається високий відсоток дитячих інфекційних хвороб, алегрічних ускладнень та соматичної патології у вигляді рецидивувальних захворювань шлунково-кишкового тракту, респіраторної та сечовидільної системи, обмінно-ендокринних порушень. На підставі досліджень гормонального й імунного статусу у жінок з порушенням менструальної функції встановлено зниження концентрації естрадіолу та прогестерону в периовуляторну фазу менструального циклу, що свідчить про недостатню гормонопродукувальну функцію яєчників, а також активацію природної резистентності та гуморальної ланки імунітету з одночасним пригніченням клітинної ланки та місцевого імунітету. Доведено взаємозалежність імунологічних і гормональних показників шляхом вивчення кореляційних зв'язків. Встановлено, що у 78,9 % випадках у пацієнток з дисгормональними розладами простежуються дисбіотичні зміни кишечника та в 85 % випадках - зміни складу біотопу піхви, ступінь важкості яких знаходиться в прямій залежності від важкості клінічних проявів порушень менструальної функції. Визначено, що використання препаратів мікробіологічної медицини в комплексній терапії дисгормональних порушень за індивідуальною схемою корекції є патогенетично обгрунтованим за рахунок імуномодуляції за допомогою кишкової мікрофлори. Висвітлено, що патогенетичний комплекс лікування дисгормональних розладів відрізняється більш клінічною, гормональною й імунологічною ефективністю в порівнянні з традиційними методами лікування та забезпечує фізіологічність застосованих методик.

  Завантажити