Досліджено семантичну, лексико-граматичну, дериваційну та функціональну природу оказіональних лексичних новотворів (понад 7 000 одиниць) в українській поезії XX ст. Запропоновано більш конкретну у порівнянні з традиційною класифікацію визначених новотворів як різновиду оказіональних лексичних утворень. Обстежено й описано вокабуляри близько 200-т поетів, оцінено внесок певних авторів у розвиток поетичного лексикону XX ст. Уперше в україністиці виявлено залежності між різними показниками динаміки індивідуально-авторської номінації ("продуктивність словотворчості поетів XX ст.", "спосіб творення авторських лексичних новотворів"), проведено періодизацію її еволюції. Проаналізовано здобутки письменницької лексикографії XX - XXI ст. Запропоновано типологію словників дослідженої неологічної лексики. Обгрунтовано теоретичні засади їх укладання.

  Завантажити