Проаналізовано зумовленість місця та ролі міфу у прозі письменників-преромантиків і романтиків перших десятиліть XIX ст. особливостями їх художнього мислення, сформованого у перехідну для російської літератури епоху. Уперше запропоновано модель літературного процесу в Росії на початку XIX ст., яка грунтується на зіставному аналізі преромантизму, що поєднав ознаки риторичного й естетичного типів словесності та романтизму як одного з провідних літературних напрямків у літературі початку XIX ст. Систематизовано фактори, які зумовили звернення письменників до міфу, а саме: формування народності як художнього пізнання специфіки національного характеру, поширення ідей агностизму й ірраціоналізму, художнє пізнання позасвідомого, розвиток жанрової системи літератури. Міф розглянуто як компонент мислення преромантиків і романтиків, а також як форму організації художнього матеріалу в їх творах. Висвітлено головні стратегії та напрямки міфотворчості російських письменників.

  Завантажити