Вивчено взаємовідносини між фітопатогенними та сапрофітними бактеріями (епіфітними й ендофітними) in vitro та in vivo. Встановлено закономірності розповсюдження основних збудників захворювань зернових культур на прикладі пшениці та вівса. Відзначено, що екологічними нішами сапрофітного виживання фітопатогенів є поверхня рослин-хазяїна й імунних рослин, взаємовідносини між сапрофітами та патогенами складні та багатовекторні. Зазначено, що сапрофітні бактерії пшениці мають більшу конкурентоспроможність у порівнянні з фітопатогенними бактеріями. Вони послаблюють прояв симптомів захворювання та перебіг інфекційного процесу, спричиненого фітопатогенними бактеріями, а фітопатогени індукують у P. agglomerans утворення сигнальних молекул - ацилгомосеринлактону. З використанням молекулярно-генетичних методів за допомогою gusA-гена доведено здатність епіфітних ізолятів на рівні з ендофітними колонізувати внутрішні тканини рослин. Установлено гетерогенність природних і колекційних популяцій P. syringae за певними біологічними властивостями. Однак, умови існування бактерій в різних екологічних нішах не впливають на жирнокислотний склад їх ліпідів. Виявлено пристосованість окремих серогруп до умов існування. Встановлено структури O-полісахаридного (O-ПС) ланцюга штамів P. syringae pv. coronafaciens 9030 і P. syringae pv. atrofaciens 8281, які є гетерогенними та містять три типи O-ланцюгів, в яких основний ланцюг є залишками L-рамнози, а боковим замісником є 3-ацетамідо-3,6-дидезокси-D-галактоза. Ліпополісахариди P. syringae pv. coronafaciens 9030 і P. syringaepv. atrofaciens мають антимутагенні (у тесті Еймса) та протипухлинні властивості щодо A. tumefaciens. Прояв реакції надчутливості у листках тютюну залежить від віку P. syringae, часу ін'єкції протягом доби та солей важких металів. ЛПС P. syringae не беруть участь у реакції надчутливості.

  Завантажити