Досліджено проблеми естетики та поетики абсурдного. Грунтуючись на традиційному терміні "театр (драма) абсурду", що позначає конкретне явище в історії драматургії, запропоновано поняття "абсурду" як чинник теоретичного осмислення особливого типу літератури - літератури з елементами абсурдного. Здійснено пошук літературної ідентичності драматургії, заснованої на принципі абсурдного, яку відмежовано від філософії екзистенціалізму. Розглянуто різні стратегії концептуалізації поняття "абсурду" у європейському літературознавстві та запропоновано концепцію, яка вписує це поняття в коло базових естетичних категорій "трагічного", "комічного" та "трагікомічного". Показано існування особливого естетичного ефекту, який знаходиться поза межами зазначених категорій, описує характерні особливості поетики творів, які спричиняють такий ефект, та пояснює його механізм у семіотичному контексті. Як зразок драматургії, яка базується на принципі абсурдного, розглянуто п'єси М. Куліша та відзначено особливості, які вирізняють реалізацію принципу абсурдного у творах українського драматурга на тлі класичного західноєвропейського театру абсурду.

  Завантажити