Проведено дослідження фрустраційної толерантності як психологічної стійкості до фрустраторів, що базується на здатності індивіда до об'єктивного оцінювання проблемної ситуації завдяки особистісній, соціальній і професійній значущості. Показано важливе значення фрустраційної толерантності як важливої передумови й основної умови адаптації та реалізації менеджера в освітянській практиці, ефективної реалізації спільної діяльності. За даними констатувального експерименту фрустраційну толерантність розглянуто як структуру, яка утворюється когнітивним, емоційним і конативним складниками. Виявлено, що у менеджерів освітніх закладів, яким властива стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність, переважає емоційна складова. З'ясовано, що провідними компонентами інтолерантності є когнітивність і конативність. Встановлено, що найбільш успішними у спільній діяльності є менеджери освітніх закладів, яким притаманна стабільна та нестабільна (ситуативна) фрустраційна толерантність з переважанням емоційного та конативного складників. Інтолерантні менеджери продемонстрували недостатність розвитку навичків спільної діяльності. Розроблено й апробовано програму формування фрустраційної толерантності менеджерів освітніх організацій, спрямовану на розвиток когнітивно-стильових особливостей та умінь спільної діяльності, що позитивно вплинула на формування толерантності до фрустрації. Зроблено висновок, що когнітивно-стильові особливості менеджера сприяють становленню поведінкових стереотипів, в яких втілюється конативна складова толерантності до фрустрації.

  Завантажити