Теоретично обгрунтовано специфіку квітчання (прикрашання квітами) як явища художньої культури у контексті його розвитку від давніх часів до сучасного періоду. Визначено пластичні ознаки, художні особливості та функції народних флористичних композицій, описано їх типи та зроблено систематизацію. Проведено порівняльне дослідження образів і мотивів флористичних композицій, прикладного та словесного фольклору. Розглянуто обрядову, естетичну, етичну й інформативну функції флористичних композицій. Розроблено класифікацію вінкоподібних атрибутів, вивчено маловідомий весільний знак - барвінковий віночок. Визначено місце флористичних композицій у структурі мистецтв. Виявлено, що на віддалених територіях існували схожі мотиви та лінгвістичні ознаки флористичних композицій. Проведено дослідження "золотої теми" усної словесності, виявлено космологічні мотиви українського народного квітчання. На підставі дослідження семантики флористичних композицій виявлено закодовані в них космологічні та міфологічні мотиви. Встановлено, що підпорядкованість календарних обрядів космічним ритмам проявлялася і в переміщеннях свят за датами й у зв'язку зі змінами космічної ситуації. Визначено орієнтовну епоху виникнення квітчання як семіотичної структури. Розкрито приховану сутність деяких обрядових, міфічних і казкових образів, безпосередньо або опосередковано пов'язаних із квітчанням.

  Завантажити