Вперше проведено системне дослідження нового типу синкретизму художньої образності (СХО), акумульованого передмодерною літературною свідомістю. Українську прозу другої половини XIX - початку XX ст. вперше розглянуто у широкому синхронному та діахронному контекстах з урахуванням її синкретичних властивостей. Визначено концептуальні параметри СХО в літературі, простежено генезу його теоретичних і текстологічних моделей. Проведено дослідження категорії СХО у контексті рецептивної естетики. Доведено, що СХО базується на поліфонії, асоціативності, динамічності, синестетичності художнього образу. Визначено іманентні особливості СХО та зроблено висновок про співзвучність творчих інтенцій українського письменства загальноєвропейським пошукам другої половини XIX - початку XX ст. Досліджено взаємодію компонентів структури тексту в аспекті їх синкретичності. Охарактеризовано типи та модифікації синкретизму в українській прозі другої половини XIX ст. Вперше доведено, що синкретизм є одним з чинників, які визначають художню довершеність української прози досліджуваного періоду.

  Завантажити