Розроблено системний концептуальний підхід до вивчення структурно-функціональної організації стресостійкості особистості, вперше на експериментальному матеріалі визначено її структурні компоненти. Розкрито функціональну роль особистісного, соціального, психологічного компонентів у детермінації поведінки особистості за умов впливу стресогенних факторів. Виявлено закономірності проявів стресостійкості у різних категорій досліджуваних. Розкрито особливості типових профілей стресостійких і нестресостійких осіб за запропонованим діагностичним інструментарієм дослідження стресостійкості особистості. На підставі психодіагностики стресостійкості за комплексом прямих і побічних показників інформативних методик проведено її якісний аналіз, охарактеризовано рівні, визначено особливості проявів і описано структурні компоненти. Обгрунтовано підходи щодо формування стресостійкості особистості за комплексною психологічною програмою, зроблено її апробацію і доведено ефективність у системі професійної підготовки спеціалістів. До наукового обігу введено поняття первинної стресостійкості, яка залежить від функціональних можливостей основних властивостей нервової системи, що визначаються її функціональною рухливістю, витривалістю, надійністю та лабільністю основних нервових процесів.

  Завантажити