Уперше наведено системний лексико-семантичний опис регіональних гідронімів, зафіксованих на історичній території давньої Гілеї, яка за часів козацтва здобула назву Великий Луг. До наукового обігу введено новий прошарок малодослідженої пропріальної лексики. Визначено склад і специфіку мікросистеми гідронімів даного регіону, виділено відапелятивні та відонімні утворення. Проаналізовано способи деривації, арсенал словотвірних засобів і граматичних моделей гідролексем. Розглянуто проблеми формальної (фонетичної, морфологічної та словотвірної) варіативності, описано явище паралелізму як вияв системних зв'язків - синонімії та явище інтратопонімічної омонімії, головною причиною виникнення якої є спільність характерних ознак, які мотивують вибір назви гідрооб'єкта. Визначено продуктивність словотвірних моделей гідронімів. Укладено "Словник-покажчик гідронімів колишнього Великого Лугу Запорозького". Відтворено парадигму словотвірно-структурних та граматичних гідронімних типів у контексті загальної словотвірної та граматичної системи української мови.

  Завантажити