Наведено психоаналітичне тлумачення творчої особистості Т. Осьмачки у контексті епохи більшовицького загарбання України, проаналізовано психобіографічні проекції творчості письменника. З'ясовано, що більшовизм шляхом придушення націотворчої традиції та насадження модерного космополітичного світу, сформував унікальний психологічний матеріал для розуміння феномену національної творчості за умов тотальних репресій. Виявлено, що для Т. Осьмачки українська соціальна катастрофа стала головною проекцією для творчості як виходу з катастрофічного пригнічення, у творах митця виражено глибинне українське бажання подолати знецінення націотворчого процесу. Встановлено, що проза Т. Осьмачки тісно пов'язала суб'єктивну психіку та соціум, повною мірою виразила ситуацію, в якій соціальна несвобода викликає захисну агресію у формі правдивого слова. Виділено основні мотиви творчості Т. Осьмачки - танатичні та демонічні як засоби відображення людської деструктивності. Доведено, що травматичний більшовицький соціум негативно позначився на психології творчості українського письменника, провідною установкою його прози стала психологія жертви, вербалізована бунтівною образністю.

  Завантажити