Виявлено типологічну спорідненість психологічних і світоглядних витоків авторського міфотворення Г. Мелвілла та Ф. Достоєвського. Доведено, що заперечення обома митцями панівної у XIX ст. логоцентричної парадигми обумовило створення в романах "Мобі Дік" і "Злочин і кара" децентрованих та інтерсуб'єктивних авторських міфів. Визначено принципову спільність авторських міфів у семантичному та змістовому аспектах, яка полягає у відображенні в них уявлень про одвічну неподільність і незлиття добра й зла у світі та людській душі. Описано типологічну подібність художньої онтології децентрованих, інтерсуб'єктних авторських міфів у романах "Мобі Дік" і "Злочин і кара". Доведено, що їх художнє буття обумовлено єднанням суперчливих ідей і мотивів за умови внутрішнього нескінченного діалогу (у бахтінському розумінні діалогічного буття ідей) або "невирішувальної антиномії" (за термінологією Ж. Дерріди). Розкрито типологічну подібність зумовленості авторськими міфами таких компонентів міфопоетики романів "Мобі Дік" і "Злочин і кара", як родова сутність, хронотоп і стратегії тексту.

  Завантажити