Досліджено суть і змістові особливості символічних форм легітимації політичних режимів. Виокремлено основні підходи щодо вивчення суті символу (семіотичного, психоаналітичного, антологічного, культурологічного). Досліджено типи символічних форм політичної комунікації (наочно-образного символу, метафори, ритуалу, міфу). Доведено, що легітимація влади у межах суспільно-політичного дискурсу заснована на апелюванні до вищої інстанції як політичної цінності для даного типу політичної свідомості та безпосередньо сприймається у вигляді певних символічних форм легітимації політичних режимів. Показано, що для легітимації авторитаризму характерним є звернення до певної трансцендентної суті, до "народності", або до сили як атрибуту влади. Тоталітаризм організує легітимаційний дискурс шляхом звернення до над-ідеї, що втілюється у символічній постаті вождя та загальнообов'язкових владних ритуалах. Легітимаційний дискурс демократії будується через звернення до народу як первинної інстанції, що виражається у символічних формах масовості (мітингах, демонстраціях, виборах) та реалізується через залучення символічної політики - інсценізації публічних дій у медіа-просторі. Як чинники успішного використання символічних форм легітимації режимів для забезпечення успішної політичної трансформації запропоновано визначити наявність символічної постаті - харизматичного лідера ("Народного провідника" або "Совісті нації"), зв'язок з традицією та традиційними символами, єдиний комунікаційний простір, загальну ідентифікацію зі спільними національними символами, суспільний національно-історичний міф.

  Завантажити