Дисертацію присвячено питанням біліодигестивного дренування методом холецистоєюностомії. У роботі з використанням традиційних та оригінальних способів вивчення функціонального стану органів шлунково-кишкового тракту досліджено вплив різних способів виключення ділянки порожньої кишки на суміжні та віддалені органи травного каналу. У порівняльному аспекті розглянуто ефективність різних способів виключення ділянки кишки з метою запобігання ентеробіліарному рефлюксу. Розроблено новий напрямок у біліоєюнальному дренуванні, який грунтується на концепції виключення із травлення максимально короткого сегмента порожньої кишки з обов'язковим формуванням у його гирлі клапанної перешкоди. За даних умов встановлено, що виключення ділянки порожньої кишки повним двобічним перетином нивелює негативний вплив подразнення її нерозбавленою хімусом жовчею на діяльність органів шлунково-кишкового тракту. Виявлено залежність розвитку явищ дуоденостазу від конструкції міжкишкового співустя у разі розташування анастомозу поблизу дуоденоєюнального переходу. Доведено, що навіть арефлюксний клапанний анастомоз не запобігає утворенню висхідної інфекції у жовчних шляхах. З метою запобігання даного недоліку проведено превентивні заходи, які спрямовано на анастезію кишкової брижі та очищення мобілізованого сегмента від вмісту органа. Запровадження розробок у клініку довело спроможність організму пацієнтів взагалі та його шлунково-кишкового тракту до нормалізації зрушень моторно-евакуаторної функції, що спричинені втручанням, дозволило значно покращити перебіг компенсаторно-пристосувальних процесів у порівнянні з традиційними способами застосування біліодигестивних анастомозів.

  Завантажити