Здійснено ететичний аналіз роману О.І.Солженіцина "У колі першому" як одного з найбільш визначних явищ російської романної прози XX ст. До наукового обігу введено нетрадиційне визначення поняття про художній світ. Зокрема, обгрунтовано твердження, що суб'єкт кінцевого існування (суб'єкт світу) стає суб'єктом поетичного буття (суб'єктом поетичного світу), якщо мислить своє існування єдиним. З'ясовано, що в конкретних фабульних перепитіях роману "У колі першому" втілений у тій або іншій спрямованості конфлікт, що має онтологічну природу, - між "цілим людини" та його конкретно-людською визначеністю до існування з необхідними атрибутами: прагненням свободи та здатністю до пізнання. Залежно від того, як визначаються персонажі роману стосовно даної колізії, розподілено їх композиційні (соціальні) ролі. Розмаїтість конфліктних ситуацій між "виконавцями" цих ролей зведено до одного, внутрішньоособистісного конфлікту - між бажанням одержати свободу ("пригноблені") та прагненням її зберегти ("гнобителі"). Доведено невирішеність і навіть неможливість такого конфлікту на психологічному "матеріалі", що обумовлює необхідність звернення до онтології художнього світу. Встановлено, що для персонажа як суб'єкта поетичного буття бажання свободи є надлишкове, оскільки атрибутивною характеристикою такого буття є його єдиничність. Показано, що проявом даної надмірності є форми зовнішньої свободи та несвободи. З'ясовано, що єдиною формою реалізації зовнішньої свободи є звільнення іншого. Показано, що така поведінка персонажа є онтологічно безглуздою, а її втілення у слові оповідачем - антихудожнім, оскільки позбавляє читача можливості вторинного вибору. Доведено, що найбільш раціональною формою поведінки у даній ситуації є відмова від вибору на користь іншого, яким у художньому світі є автор.

  Завантажити