Одержано нові дані про особливості холінергічно-адренергічних взаємовідносин за експериментального гіпотиреозу. Установлено, що з поглибленням гіпотиреозу переважають холінергічні регуляторні впливи у порівнянні з адренергічними, що формуються внаслідок різноспрямованих зрушень обох відділів вегетативної нервової системи, головним чином внаслідок посилення холінергічного контролю. Установлено, що за умов гіпотиреозу посилюється інтенсивність холінергічних впливів на серце через блукаючий нерв за одночасного компенсаторного зниження чутливості холінорецепторів кардіоміоцитів синоатріального вузла до ацетилхоліну. Доведено, що підсилення ефективності вагусних впливів на серце за гіпотиреозу взаємопов'язано зі збільшенням вмісту ацетилхоліну в міокарді та відповідно кількості медіатора, що діє на рівні синапсів між холінергічними терміналями та кардіоміоцитами провідної системи. З'ясовано, що причиною зростання вмісту парасимпатичного медіатора в міокарді є більш висока активність синтезувального ферменту холінацетилтрансферази, особливо в міокарді передсердь, яка поєднується з підвищенням інтенсивності ферментативного гідролізу ацетилхоліну. За допомогою холінолітичних фармакологічних середників уперше доведено, що підвищення ефективності вагусної регуляції гіпотиреоїдного серця реалізується шляхом модуляції чутливості М-холінорецепторів кардіоміоцитів провідної системи серця та пропускної здатності іонних каналів.

  Завантажити