Показано, що введення похідної целлюлози в уретановмісні полімери, завдяки хімічній та фізичній взаємодії компонентів, призводить до гомогенізації системи, ступінь якої залежить від її складу. Установлено, у разі малого та помірного (до 15 мас. %) вмісту похідної целюлози відбувається оптимальна сумісність компонентів. Водночас, композити, які містять більшу кількість похідної целюлози, є системами з явно вираженою мікрогетерогенністю, що пояснюється міжструктурною пластифікацією. Виявлено, що природа гнучколанцюгової олігоефірної складової уретановмісного полімеру суттєво впливає на властивості та процеси структуроутворення у досліджуваних композитах. Проведені дослідження структури сумішей поліуретанового аніономера гетероблочної будови та похідних целюлози показали, що ліпша сумісність їх компонентів спостерігається за умов вмісту останньої до 25 мас. % у системі. Зроблено висновок, що одержані результати досліджень є науковим підгрунтям для створення біодеградабельних уретановмісних композитів з використанням природновідновлюваної сировини.

  Завантажити