Досліджено основні форми репрезентації страху в різних соціокультурних контекстах. З'ясовано, що причиною страху є погроза відчуження, укорінена в природі людини. Проаналізовано ритмічну еволюцію основних форм страхів, що змінюють одне одного. Виявлено, що в суспільствах, які розвиваються, культивуються депресивні страхи, а індивідуалістичним суспільствам більш притаманні шизоїдні страхи. Доведено, що перехід до соціальної організації обумовлює необхідність придушення шизоїдного страху та культивування депресивних страхів (табуювання, індоктринації) як засобів запобігання соціальній агресії. Доведено, що в сучасний період страх репрезентується як результат онтологічної та соціокультурної самотності людини, що втратила відчуття безпеки та поринула в міжіндивідуальне суперництво. Виділено актуальні теоретико-методологічні аспекти страху як суто руйнівної або творчої сили, важливі для функціонування даної соціокультурної системи, забезпечення її стійкості та динамізму.

  Завантажити