Вивчено фармакінетику нового неопіоїдного анальгетика піродазолу. Встановлено високий ступінь всмоктування піродазолу (майже 100 % біодоступності), здатність тривалий час знаходитись в організм, проникати крізь гісто-гематичні бар'єри, у тому числі в головний мозок за умов внутрішньошлункового та внутрішньом'язового введення. Піродазол та його метаболіти тривало елімінував з організму (виділяються з організму протягом двох діб). Відзначено, що основний шлях елімінації - нирковий. Виявлено, що у порівнянні з піродазолом парацетамол швидше всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, менш тривало знаходиться в організмі, у тому числі тканинах головного мозку. Визначено, що больовий синдром впливав на фармакокінетику піродазолу та парацетамолу. Під впливом болю в експерименті з піродазолом збільшувався час напіввиведення, площа під фармакокінетичною кривою, знижувався кліренс,з парацетамолом зменшувався час напіввиведення, площа під фармакокінетичною кривою, зростав кліренс. Виявлено достовірну кореляційну залежність "концентрація в крові - ефект", на моделях ноцицептивної стимуляції "гаряча пластина", "оцтовокислі корчі", Tail-flick, Randal et Sallitto.

  Завантажити