Вперше на підставі комплексного клініко-інструментального обстеження хворих на остеоартроз показано високу частоту виникнення асоційованих нестероїдним протизапальними препаратами (НПЗП) ерозивно-виразкових уражень шлунка та дванадцятипалої кишки (ДПК). Підтверджено, що особливістю діагностики таких уражень є низька інформативність клінічних симптомів, та вказано на доцільність проведення ендоскопічного дослідження гастродуоденальної зони незалежно від наявності чинників ризику НПЗП-гастродуоденопатій. З'ясовано, що ендоскопічними особливостями уражень, що виникають в перші дні лікування НПЗП, є переважна локалізація їх у верхніх відділах шлунка, на відміну від характерної локалізації ерозій та виразок, виявлених на третьому тижні лікування, в антральному відділі. Встановлено, що застосування кишковорозчинної або парентеральної форми такого засобу, як диклофенак натрію, ефективно запобігає його ушкоджуючим впливам на слизову оболонку шлунка в початковий період НПЗП-терапії. Показано особливості еволюції гострих ерозій, виявлених в перші дні дослідження, у випадку продовження НПЗП-терапії. Зазначено, що у разі збереження клініко-лабораторних ознак синовіту та необхідності подальшого лікування засобами даної групи найменшу частоту гастродуоденальних ускладнень відзначено за умов застосування комбінації простої таблетованої форми диклофенаку натрію з синтетичним простагладином (Pgh) E1 - мізопростолом, а також застосування ЦОГ-2-селективного НПЗП-мелоксикаму. Додатковою перевагою останнього є краща суб'єктивна переносність. Розроблено спосіб профілактики НПЗП-асоційованих ерозивно-виразкових уражень шлунка та ДПК, який враховує значущість місцевих ушкоджуючих впливів препаратів на початку лікування ним та переважну роль в подальшому системних простагладин-залежних ефектів. Зареєстровано високу частоту Helicobacter pylori-інфікованості хворих на остеоартроз. Доведено, що супутній гелібактеріоз не впливає на суб'єктивну переносність НПЗП і частоту появи гастродуоденальних ерозій та виразок протягом тритижневого курсу лікування даним препаратами, а також не обтяжує їх перебіг у пацієнтів даної категорії. Вперше встановлено несприятливий вплив НПЗП-терапії на організм людей, хворих на гіпереортизолемію. Розвинуто напрямок патогенетично обгрунтованого лікування НПЗП-асоційованих гастродуоденальних виразок мізопростолом. Високу ефективність засобу доведено під час лікування хворих на остеоартроз.

  Завантажити