Уперше українське народне мистецтво 1920 - 1980 рр. розглянуто як об'єкт визиску та тиску радянського тоталітаризму, що руйнував усталені віками закони його розвитку та функціонування, нищив духовно-моральні цінності, національні традиції. Виявлено, класифіковано й проаналізовано основні механізми ідеологічного впливу на традиційну народну творчість. Розкрито динаміку зміни ідеологічного тиску на народне мистецтво впродовж 1920 - 1930, 1940 - 1950, 1960 та 1970 - 1980 рр. і зазначено його основні характерні риси. На підставі обстеження музейних колекцій здійснено порівняльний аналіз народного мистецтва в побуті з експонатами виставок, музеїв, продукцією художніх промислів та творами самодіяльності, акцентовано на несумісності їх з етномистецькою традицією. Інтерпретовано проблему сувенірного виробництва та продукції радянської художньої промисловості у їх взаємодії з народним мистецтвом. Спростовано заідеологізовані теоретичні доктрини та стереотипи поглядів радянського мистецтвознавства на народну творчість. Висвітлено регресивні та регенеративні тенденції у народному мистецтві посттоталітарної доби.

  Завантажити