Проаналізовано масив української примовки, що дозволяє вважати її окремим самостійним жанром національного фольклору, який активно побутує і динамічно розвивається у сільському та міському середовищах, на відміну від багатьох інших жанрів традиційного українського фольклору. Кросжанрові зв'язки примовки із замовляннями, обрядовою поезією, пареміями зумовили збіги в структурі й поетиці цих жанрових утворень. Зазначено, що примовка характеризується широкою сферою застосування: календарний і родинний обрядові цикли, господарська діяльність, щоденний побут, міжособистісні стосунки тощо. Відзначено, що тематика, функціональна модель і модус мислення середовища визначають ті функції, що їх виконує примовка.

  Завантажити