З'ясовується поетична специфіка української народної прози в контексті еволюції епічних традицій. Об'єктом дослідження стали міфологічна легенда, чарівна казка та казки про тварин, жанротворення, розвиток яких найтісніше пов'язаний з ідеологією первинного синкретизму та формуванням психологічно-естетичного національного коду. Новим у цій праці є визначення міфологічної прози як стійкої мікросистеми художнього фольклорного мислення. Проаналізовано функціонування символічних підсистем фольклорних мотивів (космогонічної, просторової, хронологічної, числової, кольористики). Осмислено процес видозміни сюжетів, мотивів, образів, їх асиміляції під впливом культурних перетворень сучасного суспільства.

  Завантажити