На підставі вивченя малодосліджених пам'яток, виданих у друкарнях Почаївського монастиря у василіянський період його історії, встановлено фонетичні та морфологічні особливості української літературної мови XVIII ст. Охарактеризовано питомо українські риси вокалізму та консонантизму, засвідчені у пам'ятках Почаївської друкарні, проаналізовано морфологічну структуру мови текстів, церковнослов'янські елементи української редакції. З'ясовано, що почаївські стародруки повною мірою засвідчують характерні особливості української мови, які відрізняють її від інших слов'янських мов. Виявлено діалектні риси та поодинокі полонізми, відображені у текстах досліджених книг і властиві сучасним волинським говіркам, з'ясовано їх співвідношення з загальномовними. З'ясовано, що діалектні особливості не надавали мові аналізованих творів вузько локального значення.

  Завантажити