Актуалізовано проблему есхатології у контексті нових дискурсивних соціокультурних умов та визначено її культуротворчий потенціал. Здійснено теоретичне узагальнення філософських досліджень та запрпоновано оригінальні підходи щодо вирішення проблеми побудови нових життєвих смислів особистості. Доведено, що разом із змінами умов соціокультурного життя, формуванням нових загальнолюдських перспектив втрачається залежність сенсу освіти від попередніх детермінант світоглядної орієнтації та виникає потреба у її перспективному моделюванні на основі принципу створення необхідних умов для саморозвитку, самоактуалізації, самореалізації особистості. Показано суттєвий вплив результатів проведеного дослідження на зміну традиційних уявлень філософсько-освітянської думки про можливості освітньо-культурної сфери у трансформації есхатологічного пізнавального підходу, обгрунтовано їх значення як одного з варіантів перегляду її соціально-філософських положень і когнітивно-аксіологічних можливостей.

  Завантажити