Показано, що надзвичайно поширене у західному літературознавстві поняття "жіноче письмо" недостатньо грунтовно трактовано та висвітлено у сербському та українському літературознавстві. Розглянуто феміністичні твори сербської письменниці Я.Тешанович, які дають змогу виділити характерні риси жіночого письма як літературної практики. Висвітлено її творчість у контексті розвитку сербської жіночої літературної традиції. Розглянуто традиції українського жіночого письменства. Проаналізовано історію виникнення даного письменства в Сербії як філософську та літературну категорії, що дає змогу глибше зрозуміти витоки феміністичної традиції, її аксіологічні засади. На підставі поєднання діахронного та синхронного підходів оцінено творчість Я.Тешанович, а також зроблено висновки про особливості застосування теоретичних засад жіночого письма в літературній практиці слов'янських народів.

  Завантажити