Зроблено спробу грунтовного висвітлення та комплексного аналізу парадигми темпоральності давньогрецької мови, зокрема, еволюції структури, семантики, функціонування граматичних засобів категорії темпоральності. Проведено діахронне дослідження синкретичних часових планів презентності, претеритальності, футуральності, за результатами якого з'ясовано, що взаємовідношення поміж конституентами з'єднаних сегментів цих планів доводять наявність змін у мовній референції часу та тенденцію до відображення дискретних характеристик феномену часу носіями давньогрецької мови. За результатами досліджень особливостей функціонування та напрямів еволюції граматичних засобів вираження часу впродовж розвитку давньогрецької мови від архаїчної доскласичної доби виявлено, що зміни парадигми темпоральності давньогрецької мови є результатом розвитку засобів мовної референції часу відповідно до процесу пізнання носіями цієї мови його континуально-дискретних характеристик.

  Завантажити