Проаналізовано емпіричний та теоретичний матеріал етичного ставлення людини до природи з метою систематизації. Виявлено, що історичний генезис і розвиток моральних норм і традицій у ставленні до природи у різних цивілізаціях мали суперечливий характер. Визначено, що протиставлення природи людині породжує дуалістичний стиль мислення. Доведено, що ефективним шляхом виходу з екологічної кризи є створення нових засобів філософської рефлексії та системи екологічної освіти та виховання. Розглянуто морально-етичні принципи гуманізації природи як однієї з головних умов розвитку та функціонування суспільства на сучасному етапі. Розроблено заходи гармонізації відносин людини з природою у співвідношенні з політичними, соціальними та морально-духовними критеріями.

  Завантажити