Уперше визначено шість варіантів порушення вегетативного гомеостазу (ВГ) у дітей з хронічною патологією органів травлення (істинна субкомпенсована та некомпенсована парасимпатикотонія, відносна парасимпатикотонія, істинна субкомпенсована і некомпенсована симпатикотонія, патологічна (дистонічна) ейтонія). Здійснено системний аналіз, на підставі якого встановлено, що за кожного з видів вихідного вегетативного тонусу формуються різні програми керування функціональною системою організму хворих, мають місце різні типи програм саморегуляції вегетативної нервової системи (ВНС) на органному рівні. Відзначено, що за різних форм гастродуоденальної патології є специфічні вегетометаболічні кореляції. Уперше науково обгрунтовано та запропоновано терапевтичну програму корекції вегетативних розладів залежно від варіанту порушення ВГ і показано її ефективність у разі лікування дітей з хронічними захворюванням травної системи. Надано порівняльну характеристику функціонального стану ВНС за різних ступенів тяжкості та розповсюдженості патологічного процесу у гастродуоденальній зоні, та доведено збільшення питомої ваги хворих з парасимпатикотонією та її проявів зі зростанням тяжкості патології. Одержано дані про особливості ВГ у хворих з дуоденогастральним і гастроезофагеальним рефлюксами. Показано, що у більшості дітей з порушеннями моторної функції органів гастродуоденальної зони на тлі сполученої патології травної системи ВГ характеризується парасимпатикотонією, яка обумовлює зниження тонусу сфінктерів і підвищення рухової активності шлунка. Доведено, що у переважній кількості хворих на хронічну патологію травної системи мають місце прояви дисфункції серцево-судинної системи, які значною мірою спричинені порушенням нейро-гуморальної регуляції внаслідок вегетативних розладів. Розвинуто проблему взаємозв'язку хронічного стресу та патології травної системи у дітей.

  Завантажити