Розроблено методологію дослідження соціально-економічної мотивації конкурентоспроможності у сфері праці. Розкрито суть категорій "соціально-економічна мотивація праці", "мотивація конкурентоспроможності праці", "інноваційна мотивація". Запропоновано стратегію формування соціально-економічного мотиваційного механізму конкурентоспроможної праці, яка спрямована на реалізацію інноваційної моделі розвитку на підставі взаємодії соціальних партнерів на принципах мотивованості, адаптації, конкурентності, пріоритетності соціальних потреб, гнучкого мотиваційного регулювання конкурентоспроможності на всіх економічних рівнях. Обгрунтовано систему соціально-економічних індикаторів та критеріїв оцінювання ефективності мотивації праці на макро-, мезо-, мікроекономічному та локальному рівнях, що дає змогу оцінити соціальний, економічний та інноваційний ефект мотивації конкурентоспроможності праці. Виявлено залежність між доходом і соціальним ризиком та доведено, що політика "дешевого" працівника є ризикованою для конкурентних стратегій. Визначено фактори та напрями впливу конкурентних відносин на трансформацію мотиваційної системи. Уперше розкрито суть конкурентоспроможності у сфері праці, складовими якої визначено конкурентоспроможність робочої сили, результатів праці та мотиваційного забезпечення праці. Розроблено методологічні підходи до оцінювання та мінімізації ризику неконкурентоспроможності робочої сили як можливих економічних втрат, що виникають внаслідок невідповідності якісних і кількісних характеристик робочої сили ринковому попиту. Побудовано модель механізму підвищення конкурентоспроможності праці та обгрунтовано концепцію його мотиваційного забезпечення. Розроблено науково-практичні рекомендації щодо вдосконалення мотиваційного механізму підвищення конкурентоспроможності у сфері праці.

  Завантажити