Уперше здійснено теоретичний і емпіричний аналіз соціальної мімікрії. Розкрито її суть, зміст, досліджено генезу і механізм функціонування у суспільному житті. Розроблено понятійний апарат, здійснено типологізацію, охарактеризовано особливості модернізації її історичних типів за умов трансформації. Доведено, що соціальна мімікрія є універсальним соціальним феноменом. Як ситуативно модифікована атрибутивна властивість людини вона поєднує в єдине ціле хитрість її розуму зі специфікою прояву за критичних для неї умов або ситуацій. Відзначено, що соціальна мімікрія є одним зі способів формування, структурування та функціонування адаптивної поведінки людини (групи), виконує інструментальну роль (конструктивну чи деструктивну, функціональну чи дисфункціональну) у пристосуванні до її певних соціальних умов.

  Завантажити