На підставі аналізу сучасних масивів гідрологічних і супутникових даних досліджено середній стан і сезонну мінливість циркуляції вод і великомасштабних фронтів у Південній Атлантиці (ПівдА). Досліджено їх взаємозв'язок з мінливістю поля вітру. Установлено основні механізми, що контролюють сезонну мінливість циркуляції та фронтів. Показано, що реакція верхнього шару океану на сезонні варіації великомасштабного поля вітру має прояв у мінливості системи Південний субтропічний антициклічний кругообіг (ПівдСАК) - Південний тропічний циклонічний кругообіг (ПівдТЦК). У першу половину року, коли південно-східний пасат ослаблений, спостерігається розширення зональних меж і збільшення площі ПівдСАК, а площа ПівдТЦК зменшується. За даними альтиметрії встановлено поширення сезонного сигналу у течіях ПівдА з заходу на схід, за цього максимальне фазове запізнювання протягом 6-ти місяців спостерігається у Північній гілці Антарктичної циркумполярної течії. Досліджено кліматичні фронти ПівдА у полях температури та солоності, уточнено критерії їх визначення, закономірності сезонної мінливості. Установлено, що фронтальна система Атлантики у тропіках асиметрична щодо екватора. Виділено неописані раніше у літературі Південні гілки Південних тропічного та субекваторіального фронтів, Фронт Північної гілки Південної пасатної течії. Досліджено сезонну мінливість водних мас ПівдА. З'ясовано взаємозв'язок між сезонною динамікою антициклічних кругообігів, фронтів і площ поверхневих вод, що проявляється у протифазній мінливості площ субтропічних водних мас та їх модових модифікацій. Проаналізовано структуру фронтів, характеристики геострофічної циркуляції, характеристики водних мас у західній частині моря Скотія та протоці Брансфілда за результатами спостережень в Українських антарктичних експедиціях.

  Завантажити